На сучасному етапі розвитку науки і техніки актуальним залишається завдання якісного проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів із дослідження сильнодіючих і отруйних лікарських засобів.

Історія застосування лікарських засобів така ж стародавня, як сама історія людства. Предтечею сучасної фармакології вважають одного із найвизначніших представників культури доби раннього Відродження в Європі, лікаря і хіміка Філіпа-Ауреола-Теофраста-Бомбаста фон Гогенгейма (1493- 1541), відомого як Парацельс (тобто більший за Цельса - відомого вченого-медика Стародавнього Риму). Його вислів:«Усе є отрута і ніщо не позбавлене отруйності, тільки доза робить отруту непомітною» став постулатом у розвитку уявлення про токсичну і терапевтичну дію лікарських засобів.

З першої половини XIX ст. починається активне становлення фармакологічної науки, яка набуває експериментальної бази і розвивається у співдружності з біологією, фізіологією та хімією.

На даний час відомо понад п’ять тисяч лікарських засобів, які випускаються у вигляді більш ніж п’ятдесяти тисяч однокомпонентних та комбінованих лікарських форм під непатентованими (міжнародними) та патентними (торговими) назвами.

Існує кілька класифікацій лікарських засобів, які засновані на різних ознаках. Зокрема, найпоширенішою вважається та, яка ґрунтується на впливі препарату на організм людини. Згідно неї, усі лікарські засоби поділяються на три групи:

-        отруйні лікарські засоби (Venena) - це засоби, призначення, застосування, дозування і зберігання яких у зв’язку з високою токсичністю повинне проводитися з особливою обережністю;

-        сильнодіючі лікарські засоби (Heroica)- це засоби, призначення, застосування, дозування і зберігання яких повинне проводитися з обережністю, у зв’язку з ймовірними ускладненнями при їх застосуванні без медичного контролю;

-        усі інші (Varia) - несильнодіючі.

Такий поділ має значення для попередження небезпеки передозування в процесі виготовлення лікарських препаратів і їх застосування.

Поняття токсичності лікарських засобів відносне. Багато несильнодіючих лікарських засобів при передозуванні можуть виявитися отруйними.

Різниця між отруйними і сильнодіючими засобами здебільшого тільки кількісна: отруйні речовини застосовуються звичайно в дозах порядку тисячних і десятитисячних часток грама, а сильнодіючі - у сотих і десятих частках грама.

Під час віднесення речовин до категорії сильнодіючих та отруйних лікарських засобів приймають до уваги наступне:

-        ступінь суспільної небезпеки та шкоди здоров’ю при зловживанні ними;

-        дані, які поступили від експертів медичних, судових та правоохоронних органів про факти їх немедичного використання;

-        токсикологічну та фармакологічну оцінку дії певної сильнодіючої речовини.

Віднесення лікарського засобу до списку сильнодіючих чи отруйних речовин визначається Фармакологічним комітетом МОЗ України.

Отруйні лікарські засоби - лікарські засоби, віднесені до отруйних центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (абз. 6 ч. 2 ст. 2 ЗУ від 4 квітня 1996 р. №123/96-ВР «Про лікарські засоби»).

Сильнодіючі лікарські засоби - лікарські засоби, віднесені до сильнодіючих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я (абз. 7 ч. 2 ст.2 ЗУ «Про лікарські засоби»).

Отруйні та сильнодіючі лікарські засоби належать до групи лікарських засобів з небезпечними побічними властивостями, вживання яких поза призначенням або з порушенням норм дозування може призвести до отруєння чи іншого важкого розладу здоров’я. Оскільки отруйні та сильнодіючі речовини становлять підвищену небезпеку для життя та здоров’я людини, їх правовий режим регулюється спеціальними нормативними актами, зокрема, постановою КМУ від 31 березня 2004 р. № 411 «Про затвердження Положення про Державний реєстр лікарських засобів»; накази МОЗ від 17 серпня 2007 р. № 490 «Про затвердження Переліків отруйних та сильнодіючих лікарських засобів», від 31 серпня 2007 р. № 511 «Про затвердження Великих та особливо великих розмірів сильнодіючих лікарських засобів, які знаходяться у незаконному обігу».

МОЗ відносить: до отруйних лікарських засобів - атропін та його солі, кетамін, тетракаїн (порошок), тригексифенідил, міорелаксанти периферичної дії, включаючи їх сольові похідні; до сильнодіючих лікарських засобів - буторфанол (морадол тощо), крім аптечок транспортних засобів, у які входить розчин буторфанолу тартрату для ін’єкцій 0,2% по 1 мл у шприцтюбиках; дифенгідрамін (димедрол) (тверді форми), зопіклон, клонідін (клофелін) (субстанція, рідкі форми), метандієнон, нандролон.

Деякі спеціалісти вважають, що отруйні та сильнодіючі лікарські засоби є потенційно небезпечними сполуками, що здійснюють психоактивний вплив на організм людини, та, у випадках зловживання ними, викликають симптоми звикання, що в кінцевому результаті викликає незворотні процеси в організмі людини, які можуть призвести до летальних випадків.

Державою проводиться комплекс заходів з урахуванням міжнародних зобов’язань, спрямованих на протидію наркозлочинності та встановлення контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, отруйних і сильнодіючих лікарських засобів. Особи, які звинувачені у порушенні законодавства про лікарські засоби, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Головним завданням судової експертизи матеріалів, речовин та виробів із дослідження сильнодіючих і отруйних лікарських засобів, як основної форми використання спеціальних знань, є забезпечення правоохоронної системи держави судовими доказами з кримінальних, цивільних, адміністративних та інших справ.

У зв’язку з цим, в Тернопільському НДЕКЦ МВС впроваджено проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів за експертною спеціальністю:

8.15 «Дослідження сильнодіючих і отруйних лікарських засобів».

Основні завдання, які вирішуються під час проведення

судової експертизи сильнодіючих і отруйних лікарських засобів:

В процесі дослідження сильнодіючих і отруйних лікарських засобів здебільшого вирішуються питання діагностичного та ідентифікаційного характеру.

Орієнтовний перелік вирішуваних питань:

- Чи містять представлені на дослідження об’єкти отруйні або сильнодіючі лікарські засоби?

- Якщо надана на дослідження речовина містить отруйні або сильнодіючі лікарські засоби, то які саме?

- Яка їх маса?

- Чи мають вилучені в різних місцях або у осіб наркотичні засоби психотропні речовини або прекурсори спільне джерело походження?

Контактні дані: завідувач сектору дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів відділу досліджень матеріалів, речовин і виробів Тернопільського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Петришин Інна Миколаївна,

моб. тел. 0972628510.